ОКР: а якщо я його пирну..?
- Поліна Лобанова
- 19 вер.
- Читати 2 хв
«А раптом я насправді не люблю свого партнера? Або він мене?»
Постійно рахувати сходи, вікна чи предмети, щоб «заспокоїтись».
«Я точно закрила вхідні двері? А раптом зараз хтось зайде?»
Повторювати молитву або фразу, щоб «нейтралізувати» погану думку.
«Мені здалося, що я зачепила людину машиною… а раптом я й справді її збила?»
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) — це психічний стан, який входить у десятку найбільш інвалідизуючих захворювань у світі. Ним страждає 2–3% людей, і найчастіше перші прояви починаються близько 20 років, але у чверті випадків — ще до 14.
Що відбувається при ОКР?
Обсесії — нав’язливі, тривожні думки, образи чи імпульси (наприклад: «я можу когось поранити», «чи точно я вимкнула плиту?», «любить він мене чи ні»). Вони не приносять радості, а викликають страждання, страх або сором.
Компульсії — ритуальні дії у відповідь на ці думки. Вони потрібні, щоб знизити напругу (перевірити десять разів двері, сплюнути і постукати по дереву після «поганої» думки). На мить полегшують стан, але потім цикл починається знову.
Чому це проблема?
ОКР — це не «звичка» чи «любов до порядку». Якщо симптоми займають щонайменше годину на день протягом двох тижнів і більше, вони вже суттєво впливають на життя, навчання, стосунки, роботу.
Які є риси в людей з ОКР?
Часто це ті, хто схильний до перфекціонізму, високої тривожності, совісності, відповідальності, але водночас із пригніченою агресією. Манера виховання теж може впливати: надмірний контроль чи суворість у дитинстві підвищують ризики.
Як лікується?
Від перших симптомів до звернення до психіатра можуть минати роки. Лікування зазвичай комплексне:
психотерапія (навчання працювати з думками й реакціями),
медикаменти (антидепресанти, іноді малі дози антипсихотиків),
поступове визнання і прийняття власних почуттів.
Важливо: люди з ОКР часто не відчувають чіткої межі між внутрішнім і зовнішнім — їхні думки сприймаються так реально, що здаються небезпечними.
ОКР — це не «звичка» і не «характер», а розлад, який потребує підтримки й терапії.
